Поетична сторінка

Рідненькій бабусі

Бабуня, бабця чи бабуся …                          

 Від слів цих на душі – тепло.                

На тебе пильно я дивлюся,                      

На твоє сивеє чоло…                               

Життя складне майже позаду,                

Та вдосталь ще в очах тепла.                 

Завжди даси мудру пораду,                    

Щоб доля наша світлою була.                

Молитвами попросиш Бога,                   

Щоб дав здоров’я нам, добра,               

Щоб по життю вела дорога                   

Без болю, зради і без зла.                     

В години смутку чи тривоги                  

Вдаєш ти, ніби все гаразд.                     

Дітей «поставила на ноги»,                    

Тепер з онуками проводиш час.            

Коли трапляється, що знову

Твоє серденько заболить,                                   

Ти не промовиш ані слова

І йдеш тихенько відпочить.

За все спасибі, моя мила!

І вдячності немає меж.

Ти ж стільки нам добра зробила,

Що навіть слів не підбереш!

Всі зморщечки такі рідненькі   
Перецілую вдячно я,
А рученьки ці золотенькі
Вшаную в віршах і піснях!

За те, що важко працювала,
Не шкодувала сил своїх.
За те, що ночі не доспала,
Коли ще ми були малі. 

Нехай тобі, голубко мила,
Щасливих літ Господь ще принесе.
Ти ж і за нас завжди його молила.
Ми любимо тебе понад усе!

Будь поруч з нами, зіронько земная!
Присутністю своєю зігрівай!
Навчи всьому, що вмієш і що знаєш
Й праправнуків, звичайно, дочекай!

                                             
            Листопад 2009 року

Наука – математика

Ах, наука – математика,

Умственная акробатика!

Вы запомните, друзья,

Без неё никак нельзя!

Где сложить, а где отнять –

Это твёрдо надо знать!

И таблицу повторить,

Чтоб умножить, разделить.

Вот фигуры стали в ряд,

Как на праздничный парад.

Ромб, трапеция, квадрат и прямая, и отрезок…

Знать их тоже всем полезно.

Что, друзья, ни говорите,

Но совет такой я дам:

Математику учите,

С нею легче будет вам!

                                       Март 2009 года

Мій рідний край

Містечко мальовниче, край привітний.

Смачненькі яблучка й черешеньки тендітні…

Он – де берізки при дорозі, степ широкий.

Це ж Мелітопольський район наш синьоокий!

Оспівані в віршах його простори,

Їх ніжно пестить лагідне Азовське море.

Привабливий цей край о будь – якій порі.

Живуть тут славні люди, люди – трударі.

Цвітуть сади, народжуються діти,

Мед носять бджілки із духмяних квітів.

Тож ж будь щасливий і красою розквітай,

Чарівний Мелітопольський наш край!
                                   Січень 2010 року

Ромашки

Широка вулиця, гарненькі дворики…

Ромашками назвали це село.

Бо розмаїття квітів й вербних котиків

Весною й літом всюди розцвіло.

Їх аромати ген аж за околицю

Несе легкий пустунчик – вітерець.

Тюльпани, лілії, кульбабки сонячні,

Ромашки, мати-й-мачуха, чебрець.

І взагалі, тут гарно й затишно,

Життя поволі плине, мов ріка.

І всім ромашківцям зовсім не байдужа

Доля маленького та рідного села!

                                                             Квітень 2010 року

Моє рідне село

Черешневий сад і поле колосисте,

Спів пташок і запах трав в імлі…

Причаїлось тут село Долинське,

Ним пишаються дорослі і малі!

Бо чудові всюди краєвиди

І милує око ця краса!

Потопають в зелені садиби,

Навесні – прозорі небеса!

Люблять долинчани свій куточок,

Рідний край, що доля їм дала.

Дбають про його красу охоче,

Бо нема ріднішого села.

Ну а школа – то Знання Країна,

Гарних учнів, творчих вчителів.

Школярі тут завжди і сумлінно

Вчаться самі й вчать товаришів.

Й малюки зростають тут щасливі,

Мріють дітлахи про всі світи.

Та де б не був ти на життєвій ниві –

Долинське в серці твоїм назавжди!

                                                                Квітень 2010 року

Прощавай, дитсадок!

Дівчаткам й хлопчикам маленьким

З дитсадком прощатись час.

Вихователі, як неньки,

Всі роки були для нас!

Відпускає дитсадочок

В школу гарних малюків.

І нових синів і дочок

Скоро прийме залюбки!

Ми ж всі будем пам’ятати

Про турботу і любов!

Хочем щиро побажати:

Хай щастить вам знов і знов!

Щоб у світлих цих кімнатах

Панували мир і лад!

Щоб життя було, мов свято,

Без перепонів і завад!

                                                         Червень 2011 року

Спасибо за заботу

В детском садике играем,

Много дружных здесь детей.

А сегодня мы встречаем

Наших дорогих гостей!

За заботу вам о детях

Мы «спасибо» говорим.

За игрушки и за мебель

Тоже вас благодарим!

Будет в садике красиво

И уютно для ребят!

Процветает всем на диво

Наш любимый детский сад!

                                     

                              Февраль 2012 года

Наша школа

Скоро детям, и ждать уж недолго,

Школа широко дверь распахнёт.

Здесь при помощи всех педагогов,

Им ученье на пользу пойдёт.

Здесь тепло всем, светло и уютно,

Здесь общения бурный процесс,

Здесь поддержат в любую минуту,

Если вдруг выйдет маленький стресс.

Ну а если приходят тревоги –

Это школьная жизнь началась.

Значит всё, как у всех происходит,

Значит звёздочка знаний зажглась!

И здоровья, и много терпенья

Мы желаем друг другу всегда.

Непременно поддержим в ученьи

И успех будет рядом тогда!

В нашей школе всегда интересно

Детям много всего изучать.

И, признаемся вам, друзья, честно,

Что другой нам такой не сыскать!

                                                                     Август 2013 года

До ювілею кафедри дошкільного виховання

З О І П П О

Шановнії друзі! Наставники наші!

За вашу роботу ми вдячні вам завше!

Весь час ви старанно ділитесь з нами

Здобутками праці, новими знаннями.

І ось надійшов ювілей на поріг.

Він дуже важливий, немов оберіг!

Бо сімдесят років був шлях не легеньким,

Його присвятили ви діткам маленьким!

Вправно і впевнено шлях торували,

Досвід і навички передавали

Педагогам – методистам

Й молодим спеціалістам.

Щоб малятам – дошкільнятам

Життя в садках було, мов свято.

А педагоги сіл і міст

Мали професійний ріст!

Тож з ювілеєм щиро вітаєм!

Хай Божа сила допомагає!

Ми зичимо всім міцного здоров’я!

У справах – натхнення, у сім’ях – любові!

Щоб кафедра ваша завжди процвітала!

Талант і майстерність обмежень не знали!

Достатку і миру, і добрих надій,

Нових творчих звершень і здійснення мрій!

               Вересень 2013 року

Наш Закон

Дещо знаєм ми з Закону

Про обов’язки й права,

Про суворі заборони

Й все це не прості слова!

А Закон у – нашім серці,

Означає – оберіг.

Конституцією зветься,

Там зазначено для всіх:

Громадяни мають право

На роботу і сім’ю,

Ще й на різні добрі справи

І релігію свою.

     А малята – на навчання,

     Відпочинок і розваги.

      На батьківське піклування

       І, звичайно ж, на повагу!

                                             Та нетільки право маєм,                                              Ще й обовязки в нас є.

Ми про все старанно дбаєм,

Що Україна нам дає.

Завжди старших поважаєм,

Знаєм справи давнини.

В школі правила вивчаєм

Про життя в суспільстві ми.

Всі виконуємо вправно

Ми обов’язки свої.

Головне – вчимось старанно

Й з користю проводим дні.

А додержання всім права,

Без порушення свобод,

Забезпечує держава,

Адже ми всі – український народ!

                                                                   Червень 2014 року

Моя матуся

Моя матуся, рідна, мила!                            

Богиня всіх земних красот!                        

Я б піднесла тебе на крилах                     

До найщасливіших висот!                           

Та не здійснитись цьому диву –                  

Господь людині крил не дав,                      

Зате люблю тебе я щиро,                            

Моя голубко золота!                                

Ласкава, люба, ніжна ненько!                      

Я всім завдячую тобі.                                  

Й до тебе прихилюсь тихенько              

У радості і у журбі.                                   

Ти ж, як звичайно, приголубиш,                  

Торкнешся рученьками скронь,                   

Радіти і журитись будеш                            

Зі мной, стискаючи долонь.                        

Нехай недобре все минеться,

Молюсь за тебе день при дні.                                                       

І від усього свого серця

Складаю шану я тобі!

За те, що ти мене зростила,
Навчила цінувать добро,
Бути ЛЮДИНОЮ 
Хоч важко і самій було.  

Ти – моя сила і підтримка,   
 Мій найрідніший оберіг!                                 

 До тебе лину завжди стрімко
 У справах й подумках своїх.

Пробач мені, що мимоволі
Колись образи завдала.
Я світлої тобі бажаю долі,
Здоров’я і родинного тепла!

Щоб ти щомиті відчувала
Себе в справжнісінькім земнім раю!
Й щодня і щохвилини знала,
Як палко я тебе, ріднесенька, люблю!
                                                    Серпень 2014 року

Весёлая игра

(стихотворение - загадка)

На зелёненькой лужайке поиграть собрались… (зайки)

И пришли к ним три сестрички – это рыжие… (лисички)

Начал издали реветь и пришёл играть… (медведь)

В этом деле знает толк злой, зубастый, серый … (волк)

С грибами на тарелочке примчались и две… (белочки)

В игру включился тоже колючий добрый… (ёжик)

Хоть был слеп дружочек тот, но спешил за всеми… (крот)

Все зверята веселились, песни пели и резвились,

А за ними наблюдали и без умолку трещали

Длиннохвостые воровки – белобокие… (сороки)

                                                                                          Июнь 2014года